Зачарований
Я бачив красиві ті очі,
Що зводили з розуму знов.
Могутні чари дівочі,
Але то була не любов.

Спокусливо душу ласка,
І ніжно пісню співає.
Так обертом йде голова,
Потрібні слова я втрачаю,

І я, зачарований нею,
Немов під гіпнозом іду.
Що сталось з душею моєю?
До істини я не дійду.

І страх мене огортає,
Бо серце як камінь мовчить.
У прірву я поринаю.
Ти знаєш, чому так болить?

На вухо тихо шепочеш:
«Навіки будеш ти мій.»
Захопити в полон мене хочеш.
В келих ллєш свого зілля настій.

Чинити опір сил немає,
Затьмарив розум аромат пʼянкий.
І твоя магія мене зламає,
Я сильним був — тепер слабкий.

Я знов довірився тобі,
І я повірив тобі знов.
Та з почуттями в боротьбі.
Я зрозумів — це чари, але не любов.